Уроки мужності і національного патріотизму дві цікаві екскурсії учнів ОЗ «Пустомитівська ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів»
11 квітня 2019 р. учні 8-А класу (класний керівник В.С. Лутчин) побували у Львові. Вони стали першими цього дня відвідувачами Державного меморіального музею Михайла Грушевського. Експозиція, розташована у колишньому львівському помешканні відомого українського історика та державного діяча – голови Центральної Ради – знову повернула їх на століття назад.
Уроки мужності і національного патріотизму
дві цікаві екскурсії учнів ОЗ «Пустомитівська ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів»
11 квітня 2019 р. учні 8-А класу (класний керівник В.С. Лутчин) побували у Львові. Вони стали першими цього дня відвідувачами Державного меморіального музею Михайла Грушевського. Експозиція, розташована у колишньому львівському помешканні відомого українського історика та державного діяча – голови Центральної Ради – знову повернула їх на століття назад.
Цікавою була розповідь працівників музею про двадцять років життя Михайла Сергійовича, що пов’язують його з нашим містом. Саме тут він протягом 1894-1914 рр. став викладачем кафедри всесвітньої історії університету. Читав студентам окремий курс лекцій з історії країн Східної Європи. Саме тут він розгорнув широку організаційну роботу, очолюючи протягом 1897-1913 рр. Наукове Товариство ім. Шевченка. Зрештою, саме тут розпочав і свою титанічну наукову працю – створення 10-томної «Історії України-Руси». Кілька томів її першого видання зберігаються у музеї, як і багато інших оригінальних експонатів, документів і матеріалів. Усі вони дбайливо зібрані працівниками – справжніми ентузіастами своєї справи: на підготовку експозиції, розповідали вони, пішло два роки.
Особливу увагу учнів звернула екскурсовод на роль М.С. Грушевського у формуванні УНР. Адже перші кроки молода незалежна держава зробила саме під його керівництвом, як голови Центральної Ради. І цілком доречними тут були паралелі із сучасністю: неодноразово наголошувалося, що нинішня ситуація в Україні багато чим схожа на події 100-літньої давності. Та й ворог залишився той же…
Багато уваги під час екскурсії приділили працівники музею і родині видатного українського історика. Самому йому доводилося працювати і в Києві і у Львові, батьки були вихідцями з Наддніпрянщини, дружина – Марія Сильвестрівна – народилася на Прикарпатті. Ось такі своєрідні символи єдності України.
Говорилося також і про трагічну долю самого Грушевського та його близьких після повернення з еміграції до радянської України у 1924 р. Попри показову шанобливість до його заслуг, наприклад обрання спочатку академіком ВУАН, а згодом і АН СРСР, учений залишався «більмом на оці» більшовицької влади. Він вперто не бажав зрікатися своїх «націоналістичних», за тогочасною термінологією, поглядів. Тому й знаходився під пильним наглядом органів держбезпеки. Закінчилося це протистояння трагічно для вченого: більшість дослідників його біографії переконані, що смерть Грушевського на операційному столі у 1934 р. була зовсім не випадковою. А подальша трагічна доля його репресованої дружини та загибель у сталінських таборах доньки Катерини, могилу якої навряд чи вдасться колись знайти, стали лише ще одним підтвердженням цієї версії.
Побували наші учні і в Білогорщі. Саме у цьому тоді ще приміському селі, на конспіративній квартирі в будинку учительки Г. Конюшик 5 березня 1950 р. прийняв свій останній бій і загинув Головний Командир УПА – генерал-хорунжий Р. Шухевич. Тепер це – теж музей. Створено його, як неодноразово наголошували співробітники, за значної допомоги Товариства вояків УПА в США.
Матеріали, що зібрані тут, розповідають не лише про життєвий шлях Р. Шухевича та героїчну боротьбу ОУН і УПА за незалежність України. Багато експонатів – фотографії, меблі, особисті речі – його рідних і близьких. На стендах – зброя і спорядження членів українського підпілля, що викликали непідробний інтерес учнів. Адже знайдені вони під час розкопок у колишніх криївках упівців, на місцях боїв. Макет криївки, до речі, відтворено в одному із залів музею.
Цікавою була й розповідь екскурсовода про життя і діяльність Р. Шухевича. Головну увагу звертала вона не на загальновідомі факти біографії, а на ті якості характеру і моральні чесноти, що дозволили йому стати загальновизнаним авторитетним лідером українського національно-визвольного руху, особливо у повоєнний час. Йдеться про особисту скромність, неабиякі організаторські здібності, мужність аж до самопожертви, непохитну віру в правоту своєї справи, в ідею самостійної, соборної Української Держави. Вірність їй він зберіг до кінця життя. Навіть цілком усвідомлюючи неминучість поразки УПА і власної загибелі Шухевич, що мав не одну можливість виїхати за кордон, залишився в Україні. Залишився з людьми, які йому безмежно вірили…
Другий поверх будинку – меморіальна кімната, де, власне, і жив Роман Шухевич. Тут теж було обладнано схованку для Головного Командира на випадок небезпеки. Звідси він і зробив свої останні кроки – у безсмертя.