Наша історія

Розділ ІІ. Alma mater: від створення до сьогодення

     Суспільно-політичне та соціально-економічне становище Галичини докорінно змінилося у 1939 р. з моменту встановлення тут радянської влади. Не оминули глибокі перетворення і Пустомит. Зокрема, з 1940 р. село стало центром новоутвореного Сокільницького району. Тут, як і повсюдно в краї, розподілялися між бідними селянами поміщицькі і церковні землі, було націоналізовано вапнові заводи.

     Звичайно ж, ці зміни не могли оминути й освітньої сфери. Школу в селі було реорганізовано в неповну середню з 7-річним терміном навчання та переведено на українську мову викладання. Це, безумовно, можна вважати позитивним кроком. Та одночасно відбувалася і «радянізація» освіти, як і всіх інших сфер суспільно-політичного життя.

     Перервані були ці процеси з початком німецько-радянської війни і вторгненням нацистських військ на територію СРСР 22 червня 1941 р. На сьогодні немає даних, що свідчили б про існування освітнього осередку в Пустомитах в роки окупації.

     Село було визволене радянськими військами 25 липня 1944 р. Практично одразу ж після цього, поряд з вирішенням багатьох інших нагальних потреб населення – відбудовою підприємств, знищених окупантами, відновленням об’єктів соціальної сфери, газифікацією та електрифікацією села – починається якісно новий етап і в розвитку освіти: як пише у своїй краєзнавчій розвідці М. Драк, було відновлено роботу шкіл у Пустомитах і на Глинній.

     Історія Пустомитівської середньої школи – сучасної ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів – починається з рішення Сокільницького райвиконкому № 49 від 21 серпня 1944 р. про її створення. Очевидно ще раніше, практично відразу після звільнення села, почали складатися списки учнів 1-8 класів. А вже 1 вересня 1944 р. за шкільні лави сіло 194 школярі. Дослідник історії школи, її випускник Е. Кашицький у циклі статей «Наша альма-матер», присвяченому 50-річному ювілею нашого навчального закладу, так описував той період: «Брак підручників, художніх творів, відсутність кіно і телебачення, перекривались жадобою до знань, великим бажанням бути школярем. Різний рівень знань у читанні, письмі та математиці згладжувався умінням ходити за плугом, сіяти, косити, жати, доїти корів, молоти на жорнах, доглядати коней, ставати до схід сонця, гнати по холодній росі худобу, пекти паляниці, давтит олію, товкти пшеницю в ступі на кутю. Це були діти, які пережили лихоліття війни, всю трагедію виселення і переселення, вивозу в Сибір, страх облав, нічні пожежі і стрілянину. Вони бачили розорення батьківських господарств, бачили наслідки тяжких післявоєнних років, коли, будучи голодними, проявляли милосердя до гнаних голодом «бассарабців», ділилися з ними, чим могли. Вони вміли слухати своїх батьків і старших, вміли молитися і ходили до церкви, поважали вчителів і їх працю. Вони не вміли тільки фальшивити, не вміли брехати, не вміли цинічно насміхатися над немічними».

     Мало сприятливими були тоді й умови навчання, бо школа знаходилася в приміщенні, збудованому ще на початку ХХ ст.: дві зміни, тіснота, нестача чорнила, ручок, зошитів, підручників, хронічне недоїдання. Крім того, внесла свої корективи війна: в одному класі могли бути учні різного віку, різного рівня навченості. Та все це компенсувалося величезною жадобою знань, старанністю. Та й самі вчителі і учні не сиділи склавши руки. На шкільному подвір’ї було обладнано непоганий спортивний майданчик, а недалеко біля залізниці стрілецький тир. З південного боку розбили гарний квітник і окультурили пришкільну ділянку.

     Саме такі учні і така школа зустріли тих півтора десятка вчителів, які приїхали в Пустомити з різних областей східної України. Вони не мали власного житла, рідних, близьких. Їх розселили по селянських сім’ях. Місцеві жителі допомагали продуктами. Жили вони скромно, мали невелику зарплатню. Е. Кашицький не випадково називає перші повоєнні роки «часом красивих учителів». Вони дійсно були молодими і красивими: Марія Василівна Підлісна, Олена Іванівна Мірошниченко, Ольга Павлівна Лугова, Марфа Олексіївна Мінченко, Андрій Фомич Іщенко, Михайло Васильович Гейко, Ніна Борисівна Ішменецька, Олена Борисівна Ішменецька, Марія Григорівна Безлюдько, Марія Іллівна Шаповал, Наталія Іванівна Жмінько, Дмитро Микитович Кужир, Ольга Василівна Бех-Забродська, Микола Григорович Немчинів, Василь Іванович Ситник. Вони були енергійними, сумлінними і працьовитими, і практично кожен – високо ерудованим знавцем свого предмету.

     Вже за рік, у 1945 р. у школі було 9 класів, а з 1946 р. Пустомитівська десятирічка розпочала навчання в повному комплекті. Весною 1947 р. з 19 учнів 10-го класу майже всі на «відмінно» і «добре» склали випускні іспити і в урочистій обстановці в присутності завідувача відділом освіти А.Ф. Іщенка директор школи М.В. Гейко вручив випускникам атестати.

     Значно покращилися умови навчання в 1949 р. з переходом школи у новозбудоване приміщення, яке спочатку планувалося для лікарні. Нині це – старий корпус Пустомитівської ЗОШ № 2. Тривалий час саме тут вирувало шкільне життя. Початкова ж школа знаходилася по вул. Шевченка у приміщенні, де тепер районне відділення пенсійного фонду України.

     Проте розширення меж селища, потім міста, збільшення чисельності населення і , відповідно, молоді учнівського віку, внесло свої корективи. На початку 1974 р. школа отримала нову адресу: у мальовничому міському парку було завершено будівництво нового корпусу, до якого у 1986 р. здійснено прибудову ще одного приміщення. Тут вона знаходиться й досі. «Стара», як її і досі називають багато жителів міста, школа з того часу перетворилась на неповну середню з 8-ми, а потім 9-ти річним терміном навчання. Лише у 1990 р. вона теж була перетворена в середню, а в 1995 р. отримала нове сучасне приміщення. Тепер це – Пустомитівська ЗОШ № 2.

     За час існування у Пустомитівській ЗОШ №1 відбулося 67 випусків учнів. Атестати про повну середню освіту отримали 4987 чол., з них 282 – з золотими та срібними медалями. Більше 3 тис. випускників здобули вищу освіту. У 2013-2014 рр. тут навчалося 569 учнів.

     Серед шкіл району, а їх 71, вона стала однією з кращих за основними показниками освітньої діяльності та виховної роботи, базовим навчальним закладом Пустомитівського освітнього округу. Тут, звичайно, слід віддати належне усьому педагогічному колективу, який нині нараховує 59 учителів. Серед них – 6 учителів-методистів, 22 старші вчителі, вищу кваліфікаційну категорію мають 39 чол., І кваліфікаційну категорію – 9 чол., ІІ кваліфікаційну категорію – 3 чол.

     Проте, особливо хочеться відзначити ключову роль в житті школи двох багатолітніх її директорів – Івана Герасимовича Килипенка (1972-1988 рр.) та Тараса Євстахійовича Кузя (1988-2013 рр.), які доклали надзвичайно багато зусиль для формування дружньої, творчої атмосфери в школі, зміцнення її матеріально-технічної бази. Обоє, хоч і були людьми різних поколінь, відзначалися глибокими знаннями, постійним новаторським педагогічним пошуком, уміло передавали свій багатолітній учительський досвід і життєву мудрість молодому поколінню.

     Тому, мабуть, і зовсім не випадково дуже багато випускників школи обрали життєвою професією саме учительську. Символічно, що серед педагогів школи 32 її випускники різних років, тобто більше половини учительського колективу, включаючи нинішнього директора Сергія Йосиповича Мороза та заступника з питань навчально-виховної роботи Наталію Зеновіївну Віблу. Цікаво, що загальний педагогічний стаж працівників – більше 1600 років. Школа по праву пишається своїми учителями-ветеранами, що віддали освіті 40 і більше років. Це Т.М. Діденко, Н.С. Козачок, М.С. Дячок, М.П.Цимбала, І.М. Федько, М.Н. Клєміна, Г.П. Кузь, Г.Р. Блищик, Л.М. Леськів.

     Всіх учнів, що обрали потім нелегку вчительську працю, годі й перелічити. З першого випуску 1947 р. вчителями стали М. Билень, Я. Дибаль, М. Жмінько, М. Карп’як, М. Пакош, Г. Рейтер. Нині випускники нашої школи очолюють Пустомитівську ЗОШ № 2 – директор І. Мадай та його заступники О. Сабор та Н. Лемішко. Так само, як і Наварійську ЗОШ І-ІІ ступенів – директор О. Подубінська та її заступник О. Пташинський.

     Кожен з випускників школи знайшов свою дорогу у житті. Серед перших випускників – інженери М. Денега, В. Карп’як, Є. Лаврикович, М. Пакош, М. Сташків, І. Хохла, економісти – Е.Бас, В. Верхола, О. Возна, лікар Г. Пакош, вчений-агроном М. Венгер.

     Серед випускників школи доктори і кандидати наук, дипломати, вчителі, лікарі, фармацевти, інженери, економісти, агрономи, артисти, музиканти, поети, журналісти, відомі спортсмени, військові, підприємці, державні службовці високого рангу, висококваліфіковані робітники різних професій. Всі вони трудились і трудяться в різних регіонах України і за кордоном.

     Так, ім’ям  випускника школи, відомого українського поета Миколи Данька названа одна з вулиць м. Суми. У Великій Британії проживає і працює поет Володимир Олейко. Випускник школи В. Кульбако довгий час працював на високих посадах у міністерстві лісового господарства Казахстану. І. Гук, який закінчив школу у 1950 р., впродовж багатьох років очолював Львівське обласне управління статистики. Випускник школи 1951 р. С. Степась працював актором і режисером у кількох провідних театрах України. Того ж року закінчив школу і майбутній доктор економічних наук професор В. Протасов. Кандидатами фізико-математичних наук стали П. Сохан, В. Михайлик, М. Тузяк, В. Шевчук, юридичних наук І. Панькевич, Я. Гаєцька, Ю. Карпа, технічних наук М. Сташків, медичних наук Ю. Кучма, Б. Лемішко, що очолює колектив 5-ї міської поліклініки Львова, Г. Жолдак, сільськогосподарських наук В. Майборода, Л. Ракоча, С. Павловський. В Канаді працює доктор соціології Н. Пацюрко, в Італії – доктор богослов’я І. Дуфанець.

     Школа може гордитися випускниками, що обрали професією захист Вітчизни. Серед них офіцери Б. Сподарко, А. Осипенко, брати Юрій і Віктор Хурдепи, О. Баришніков та інші. Багато з них пройшли пекло афганської війни та інших регіональних конфліктів на території колишнього СРСР. Служили в Афганістані А. Кардаш, В. Римський. А випускники 90-х рр. були учасниками міжнародних миротворчих місій – Ю. Дідик в Іраку, Ю. Сливка в Косово.

     Школа славиться і своїми спортивними традиціями. Серед її випускників – чемпіон світу і Європи, заслужений майстер спорту П. Грешта, багаторазовий чемпіон СРСР, майстер спорту міжнародного класу Ю. Дідик, чемпіон Спартакіади народів СРСР, майстер спорту міжнародного класу Я. Цимбала. Переможцями багатьох змагань різного рівня були майстри спорту Є. Шокало, Д. Шокало, О. Улітін, Ю. Майборода, М. Ріжок, В. Макара, А. Болдар, В. Теплов, В. Івашко, А. Наконечний, В. Янюк, О. Петров, І. Бакулін, В. Гарайда, В. Осипенко, І. Кіцера, Ю. Кізло, З. Слоновський, А. Солодуха.

     Багато колишніх випускників школи стали державними службовцями високого рівня, відомими громадськими діячами. Так, старший радник юстиції Р. Федик очолює прокуратуру Дніпропетровської області, Ю. Майборода – управління молоді і спорту Львівської ОДА, І. Олива – заступник начальника Львівського обласного управління юстиції. Головний лікар обласної клінічної лікарні О. Лемішко кілька разів обирався депутатом Львівської обласної ради. О. Городний тривалий час очолював районну державну адміністрацію, Я. Дробот – районну раду, В Кардаш кілька разів обирався міським головою Пустомит. Заступниками голови, керівниками відділів Пустомитівської райдержадміністрації працювали чи працюють Б. Назар, П. Городечний, В. Салагай, О. Шуркало, І. Калениченко, В. Мота, Т. Стахів. Тривалий час податкову інспекцію району очолював В. Говенко, нині голова управління державного казначейства України. Золочівський районний суд тривалий час очолює Б. Постигач, а суддею Самбірського міськрайонного суду призначено І. Пташинського. Районне управління юстиції очолює І. Гаєцький. Керівниками районної організації товариства «Просвіта» та ВО «Батьківщина» тривалий час були З. Гаєцький та І. Децик.

     Дуже багато випускників присвятили своє життя благородній професії лікаря. Серед них головний лікар Пустомитівської ЦРЛ І. Лабай, Золочівської ЦРЛ В. Сюта, лікарі різних спеціальностей В. Вуйцик, В. Коваль, В. Ладанівська, Н. Буденчук, В. Оленюк, Л. Попова, О. Лабай, О. лабай-Якимів, А. Волчанська, М. Волчанська, З. Лісна, С. Леськів-Худа, О. Мамчур, О. Здолини, І. Книш, Л. Королько, Г. Дзик, Л. Дзик, Є. Шарабун, Л. Салагай-Сливка, О. Сажанець, Ю. Бурій, С. Добрянський, С. Фещенко, Л. Лук’яненко, О. Дереш, Н. Лапичак, О. Цебак, Ю. Сливка та інші. Санітарним лікарем став Б. Кожух, фармацевтами О. Пахомов, В. Пахомова-Мамчур, Г. Хархаліс-Семенюк, І. Онишко, О. Герило, В. Дробот, Р. Костів. Старшми медсестрами ЦРЛ та рай поліклініки працюють Н. Кметик та Л. Кудерська. 

     Значну частину свого життя та творчості віддали освіті Пустомитівщини А. Майборода, Є. Тромбачова, Л. Ладанівська, Г. Осташевська, Л. Волинська, Я. Дробот, С. Олива, Л. Михайлик, О. Дзядик, Г. Рубан, Л. Дрозда, Є. Хавик, О. Пацюрко, П. Турко.

     Вдячні учні з шаною і теплотою згадують своїх колишніх директорів та заступників М. Гейка, М. Туренка, Л. Олешкевича, П. Ярмоленка, М. Будника,  І. Килипенка, Т. Кузя, Ю. Книш, Л. Бедзик що відійшли у вічність, залишивши по собі добру пам'ять. Здається, ще зовсім недавно, звучали у шкільних коридорах голоси Надії Василівни Сташків, Василя Федоровича Котовського, Григорія Михайловича Глови, Тетяни Артемівни Фещенко, але й їх уже немає серед нас… Пішов з життя і Едуард Кашицький – випускник 1950 р., який багато років працював у районному відділі освіти та багато часу присвятив збору матеріалів про історію школи та їх висвітленню у пресі.

     Час не стоїть на місці і педагогічний та учнівський колектив впевнено дивиться у майбутнє. Так в школі обладнано два комп’ютерних класи з мультимедійним устаткуванням, хімічний, біологічний, фізичний, історичний кабінети, два кабінети української мови та літератури, кабінет зарубіжної літератури. В школі функціонують два спортзали (для початкових і старших класів), обладнано перший в районі тренажерний зал, де займаються діти, що потребують корегуючої гімнастики. Проведено реконструкцію системи опалення та встановлення вікон у старому корпусі.

     Особливою гордістю вчителів і учнів стало відкриття на початку 2013-2014 навчального року відремонтованого шкільного басейну. Працюють майстерні по металу і дереву, кабінети швейної і кулінарної справи. Функціонують також медичний та стоматологічний кабінети.

     Поступове покращення матеріально-технічної бази школи дає свої результати. Так, лише у 2013-2014 навчальному році     учнів брало участь у різноманітних змаганнях, предметних олімпіадах, конкурсах, з них    стали призерами та переможцями районного і обласного рівня. За рейтинговими показниками школа займає    місце в районі.

     В умовах демократизації та нагальної необхідності ефективного реформування всіх сфер суспільно-політичного життя в Україні, в тому числі і в першу чергу – освіти, педагогічний колектив знаходиться у постійному творчому новаторському пошуку. Своє основне завдання учителі вбачають у здійсненні особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі, вихованні патріотизму і національної свідомості, християнської моралі, формування активної громадянської позиції учнів, життєвих компетенцій, інтелекту, які дали б можливість адаптуватися в бурхливому і нелегкому сучасному житті.

     Для всебічного розвитку здібностей і нахилів учнів діють факультативи, мале наукове товариство «Пошук», хоровий і танцювальний колективи, вокальні ансамблі, спортивні секції з бойового гопака, карате, баскетболу, волейболу, футболу, видається газета шкільного самоврядування «Шкільна стежина». Школа співпрацює з Національним університетом «Львівська політехніка» і учні мають можливість на місці пройти підготовчі курси для вступу на різні факультети університету. Ведеться поглиблене вивчення правознавства, особлива увага протягом останніх років приділялася профільному вивченню історії.

     Школярі працюють над довгостроковим проектом «Пізнаймо Україну разом». Мета його – реалізувати між предметні зв’язки, активізувати краєзнавчо-дослідницьку роботу та пізнавальний інтерес учнів, зібрати матеріали для проведення уроків історії, географії, трудового навчання, виховати любов до рідного краю, розвивати творчі та художні здібності, сприяти вихованню естетичних смаків, розширити знання про народні промисли України, постійно поповнювати експозицію шкільного краєзнавчого музею.

     Досить вагомими є і професійні здобутки учителів. Наприклад, вони активно беруть участь у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року». Так, учитель початкових класів Л. Паук у 2008 р. стала переможцем обласного і учасником республіканського етапу конкурсу. Того ж року лауреатом обласного етапу стала В. Лутчин у номінації «учитель світової літератури», а Р. Дрозда та А. Михайлик зайняли, відповідно, І та ІІІ місця у районному конкурсі в номінації «учитель історії». У 2014 р. ІІ місце в районному конкурсі зайняла учитель географії Л. Бернатович.

     В плануванні і здійсненні навчально-виховного процесу, зміцненні матеріально-технічної бази, забезпеченні належних санітарно-гігієнічних умов навчання школа тісно співпрацює з церквами, громадськими організаціями, батьківським комітетом, який очолює Б. Масляк, спонсорами.

     Історія вчить, що саме від стану людської духовності залежить процвітання чи занепад держав, царств, імперій. Саме від екології душі залежить екологія природи, суспільства. Висока духовність несе в собі запоруку здорового життя в усіх інших відношеннях, а спотворення духу руйнує його в усіх вимірах.. Тому педагогічний колектив та учні щиро вдячні Всечесним отцям Омеляну, Юрію, Степану за співпрацю і допомогу саме в духовному становленні школярів.

     З великим розумінням до проблем школи, де твориться майбутнє держави, ставляться   голова районної ради В. Бабій, начальник районного відділу освіти М. Лісна, керівники та приватні підприємці В. Курчицький, М. Бешлей, Б. Дубневич, М. Щипель, В. Рубаха, Д. Шкляренко, О. Мамчур, П. Янків, В. Майборода, С. Богданов, І. Буга, І. Огоновський, О. Джала, Р. Чорний, які надають посильну допомогу у ремонті шкільних приміщень, організації екскурсій по історичних місцях, музеях рідного краю, культпоходах до театрів Львова. Завжди допомагають в організації акцій милосердяІ. Троцун, В. Поцюпан, Я. Коцан.

     Безперечно, що існує ще ряд проблем навчального, виховного, господарського характеру. Але спільними зусиллями влади, громадськості, педагогічного та батьківського колективу вони поступово вирішуються.