«На вічному шляху до Шевченка»

«На вічному шляху до Шевченка»

Так називалася літературно-музична композиція,

підготовлена учнями 5А, 7А, 7Б, 8В класів під керівництвом

учителя української мови і літератури

М.Н.Клєміної

ФОТО ТУТ

            У вступному слові учитель наголосила на тому, що в історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить й ім’я великого українського поета, філософа, художника Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя, - писав поет, - становить частинку історії моєї України».

            Щороку, в перші дні березня, учні перегортають сторінки життя Великого Кобзаря. Саме таким березневим днем 204 роки тому принесли в хату до кріпака Григорія Шевченка лелеки малого хлопчика, якого назвали Тарасом. Хлопчика, слава про якого пережила його на сотні літ. Під звуки сопілки звучать слова:

                             Щовесни, коли тануть сніги,

                             І на рясті просяє веселка,

                             Повні сили й живої снаги

                             Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.  

            Учні читають поезії Т.Г.Шевченка, переплітаючи піснями «Дорогий Тарасе», «По діброві вітер виє», «Зацвіла в долині», «Тече вода із-за гаю», «Летить галка через балку». Підготувала бандуристок учитель Пустомитівської музичної школи Щепанкевич Леся Григорівна.

            Тужить сопілка в руках учениці 7-А класу Бублик Олени. З особливим трепетом вона заспівала пісню «Сумно грає скрипка» акапельно. Слова пісні глибоко западають у душі слухачів, бо допомагають зрозуміти всю трагедію і велич життя Тараса Григоровича. Тернистою дорогою було життя Шевченка. Вірші його не подобались панам, царю і жандармам. І ось вона важка розплата: дуже мало прожив Шевченко – лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі, 24 роки – під ярмом кріпацтва і понад 10 років – у найжорстокіших умовах заслання. А решту – 13 «вільних» років – перебував під невсипущим наглядом жандармів.

           Шевченко був поетом, прозаїком, а ще людиною, яка понад усе любила Україну. Як набат звучать його слова:

                           Свою Україну любіть,

                           Любіть її… во врем’я люте,

                           В останню, тяжкую мінуту

                           За неї Господа моліть!     

            Пам’ятаймо цей заповіт. Молімося за Україну. Бережімо її!