«Я збагнула, що забуття не суджено мені»
так називалася літературно-музична композиція, присвячена 105-ій річниці з дня смерті великої поетеси,
дочки Прометея Лесі Українки, яку підготувала і провела з учнями 8-А класу вчителька Кузь Галина Петрівна.
«Я збагнула, що забуття не суджено мені»,-
так називалася літературно-музична композиція,
присвячена 105-ій річниці з дня смерті великої поетеси,
дочки Прометея Лесі Українки, яку підготувала і провела з
учнями 8-А класу вчителька Кузь Галина Петрівна.
На святково прибраній сцені, серед вишитих рушників та ілюстрацій до її творів, - портрет поетеси, а над ним великими літерами слова Івана Франка, який шанував її творчість: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте…» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини».
Із слайдів презентацій, яку підготували учні 8-А класу Роман Головатий і Богдан Ференчак, вшанувати пам'ять дівчини-поетеси на свято завітала уся її велика родина: сестра Ольга з Ізидорою і Михайлом, Іван Франко з Михайлом Павликом і Ольгою Кобилянською, гурт «Плеяда», Лисенко і Старицький.
А ще присутні дізналися про те, що поетеса переклала 92 поезії Генріха Гейне.
Софія Бажицька прочитала переклад «Чого так поблідли ті рожі ясні?».
На святі звучали такі пісні на слова Лесі Українки: «Давня весна», «Стояла я і слухала весну», «На зеленому горбочку» у виконанні ансамблю дівчат 8-А класу: Аліни Віблої, Софії Бажицької, Насті Федишин, Лесі Гатали, Софії Котовської.
А далі звучить мелодія сопілки. ЇЇ майстерно виконує Кошилович Павло.
Присутні у залі потрапляють у зелене царство природи – волинський ліс, де зустрічаються з Мавкою (Оля Стельмах), Лукашем (Павло Кошилович), Лісовиком (Василь Пакуш).
Глядачі аплодують і не відпускають їх із сцени.
Крім творів, покладених на музику, на святі прозвучали такі поезії: «Коли втомлюся я життям щоденним», «Летять хвилини - не прислухаюсь», «На шлях я вийшла ранньою весною», «Обгорта мене туга, болить голова…», «Слово, чому ти не твердая криця?», уривки з драми – феєрій «Лісова пісня».
Боротьба з хворобою і праця. Такий був сенс усього життя Лесі Українки, життя, гідного подиву і захоплення.
І ми, п’ючи воду із Лесиних джерел, з вірою віддаємо честь дочці Прометея.